Янушкевич Адольф Михайлович (1803—1857)
герба Любич (позже- родословная подробнее- см. Михал Янушкевич)
брат-
Евстафий.
Тадеуш Косцюшко- родственник по материнской линии
народився 1803 р. у м.Несвіж (тепер райцентр у Мінській області Білорусі). На Поділлі він мав родичів, учився у Вінницькій гімназії. Згодом вивчав філософію у Віленському університеті, де й познайомився з Міцкевичем. Тут Янушкевич увійшов до таємної організації філаретів ("любителів доброчесності"), що діяла у 1820-1823 pp. Гурток філаретів був у свою чергу філією таємної студентської організації філоматів ("любителів наук" чи "жадібних до знань"), створеної 1817 р. Адамом МІЦКЕВИЧЕМ, Томашем ЗАНОМ та іншими. Ці організації поєднували ідеї просвітництва з національно-визвольними прагненнями. 1823 р. "Товариство філаретів" розкрили, тож почалися масові арешти. Арештували Міцкевича, Зана, Янушкевича та багатьох інших. Трьох членів організації засудили до ув'язнення. 17 чоловік, серед них і Міцкевич, підлягали засланню в центральні губернії Росії з правом обрати службу за власним вибором. Решту, зокрема і Янушкевича, звільнили від покарання.
Закінчивши університет, Адольф приїжджає на Поділля, деякий час живе у свого дядька в с.Красне, 1824 р. оселяється в Кам'янці-Подільському - центрі Подільської губернії. Тут він мешкає у будинку на Домініканській вулиці, напроти Домініканського костелу. Янушкевич прожив у Кам'янці 6 років. Спочатку працював адвокатом, а 1826 p., незважаючи на дуже молодий вік, губернський сеймик обрав його депутатом цивільної палати Головного суду. Янушкевич писав вірші, в яких із притаманним йому гумором змальовував кам'янецьке життя.
1829 р. Адольф Янушкевич здійснив подорож до Європи, в Римі зустрівся з Адамом Міцкевичем. Їх давнє знайомство по Віленському університету й таємних організаціях переросло у близьку дружбу.
выходец из дворянской семьи, в которой почитался национальный герой Польши Тадеуш Костюшко, родственник по материнской линии. Высшее образование он получил, закончив Виленский университет (г. Вильнюс). На студенческой скамье началась его дружба с Адамом Мицкевичем, великим польским поэтом.
Когда 29 ноября 1830 года в Варшаве вспыхнуло восстание против российского самодержавия, Янушкевич счел своим долгом борьбу за освобождение родины. Подпоручик восставшей армии Янушкевич был одним из руководителей легиона Литвы, Волыни и Украины.
В одном из сражений его отряд был разбит, а тяжело раненый Янушкевич попал в плен. Суд, состоявшийся в Киеве, признал его одним "из самых опасных и упорных преступников империи", а потому приговорил к смертной казни через повешение. По окончательному приговору смертная казнь была заменена вечным поселением в Сибири, одновременно Янушкевича лишили дворянского звания, конфисковали имущество.
С 1833 года он отбывает ссылку в разных местах Сибири.
В Нижний Тагил Адольф Янушкевич приехал из Омска.
Он занимался садоводством, вел астрономические и метеорологические наблюдения, собирал коллекции камней, гербарии растений для музея. Но главным своим делом считал создание библиотеки и привлечение читателей.
Библиотека и кабинет для чтения тогда размещались на втором этаже двухэтажного флигеля (теперь здание музея), расположенного слева от заводоуправления. Основу фонда составляли книги, присланные А.Н. Демидовым, из библиотеки Выйского училища, книги и периодические издания, приобретенные заводоуправлением.
Янушкевич получал всю присылаемую литературу, расписывался за нее, составлял каталоги, расставлял тома по полкам. Библиотечный фонд составлял 1215 томов.
Согласно "Уставу библиотеки" пользоваться ею разрешалось лишь служащим заводоуправления, священникам, приказчикам (начальникам цехов) других заводов горного округа. Читателей насчитывалось 435 человек.
Это была первая библиотека общего пользования в Нижнем Тагиле.
В апреле 1856 года, после смерти Николая I, был подписан приказ об освобождении А. Янушкевича, ему разрешили вернуться на родину, в Минскую губернию.
29 июня 1856 года А. Янушкевич уезжает из Нижнего Тагила: В 1857 году его не стало
Адольф Янушкевич перебував на засланні 24 роки. Його звільнили 1856 p. - за рік до смерті. Він сумував за рідним Поділлям, марив його красою, посилав вірші подільським друзям, прохаючи в них вістей з берегів Смотрича.
У засланні Янушкевич служив чиновником канцелярії начальника сибірських киргизів, не раз відвідував у справах їх орду. 1852 р. оселився у Нижньотагільську (тепер Нижній Тагіл) на Уралі, виконував обов'язки бібліотекаря та інспектора садів графа Анатолія ДЕМИДОВА, відомого ще як князь Сан-Донато. 1856 р. повернувся до Польщі й помер 1857 р. у Дзягильні.
Адольф Янушкевич послужив прототипом Адольфа з геніального твору Адама Міцкевича "Дзяди". Третю частину "Дзядів" Міцкевич задумав як велику національну драму, пов'язану з трагедією польського повстання 1830-1831 pp. На відміну від попередніх частин, тут діють конкретні історичні постаті. Поет прагнув показати мужність, безмежну відданість героїв патріотичним ідеям. Саме Адольф у першій сцені третьої частини "Дзядів" гнівно розповідає про арешт польського революціонера царськими властями.
Источник: