МАМОНТОВ

Евгений Альбертович Мамонтов родился 24 октября 1964 года во Владивостоке. Окончил Литературный институт им. А. М. Горького в 1993 году. Лауреат премии им. Виктора Астафьева (2004). Публикуется в журналах и альманахах "День и ночь", "Дальний Восток", "Октябрь", "Рубеж". Преподает русскую и зарубежную литературу в Дальневосточной государственной академии искусств. Входил в редколлегию журнала "День и ночь". Живёт во Владивостоке.

МАМОНТОВА ВЕРА ЯКОВЛЕВНА, 1935 г.р., Грузия (возможно Тбилиси).
Муж - Казаков Владимир Иванович.
Дети - Казакова (в замужестве Александрова) Светлана Владимировна, 1959(?) г.р. г. Тбилиси, проживает в Воронежской обл., пос.. Хохол;
Казаков Юрий Владимирович, 1963 г.р. г. Тбилиси, проживает в г. Краснодаре.

Мамонтов Матвей Тамбовская губ.Ивановские дворики Саюкинской волости
дети: Мария(1901-1967 жила в с.Пашково пензенская область в замужестве Мизулина дети: Валентина,Юрий,Лев)
,Никанор,Пётр(-1945 в Караганде,имел троих детей Алексей,Александр,Николай),Анна

Альберт Якович Мамонтов

Альберт Якович Мамонтов – відомий театрознавець, актор, педагог, український культурний та громадський дiяч на Зеленому Клинi. Народився Альберт Якович 27 липня 1925 році в м. Суми у родинi українського драматурга, iсторика та теоретика театру Якова Мамонтова і Маргарити Гармсен нiмецького роду. Дитинство провiв у Харковi. З початком другої свiтової вiйни, з вересня 1941 року, перебував з родиною на евакуацiї у м.Чкаловi (Оренбурзi). Згодом родина, як нiмецька, була вислана до с.Домбаровки Чкаловської області, що на кордонi з Казахстаном. У 1948 році А. Мамонтов з вiдзнакою закiнчив акторський факультет Харкiвського театрального iнституту по класу проф. А. Сердюка. Протягом 1948-1963 років працював режисером, диктором та артистом-декламатором у Харкiвському комiтетi з радiомовлення та телебачення, одночасно викладав сценiчну мову у Харкiвському театральному iнститутi та в Державнiй студii з пiдготовки акторських кадрiв при Харкiвському академiчному театрi iм. Т. Шевченка, виступав у пресi як театральний критик. У 1963 році був запрошений як викладач сценiчної мови до Далекосхiднього державного iнституту мистецтв у Владивостоцi. Педагогiчну дiяльнiсть вдало поєднував з концертною, виступаючи, як артист-декламатор. Поклав початок професiйної лiтературної естради в Приморському краї, пiдготувавши близько 20 сольних лiтературних концертiв, якi широко йшли по мiстах Далекого Сходу та Сибiру. Ще протягом 1960-1980-х років улаштовував лiтературнi концерти, присвяченi пам’ятi Т.Шевченка та iнших українських письменникiв, серед яких «Борг Українi» (твори Т.Шевченка, I.Франка, Я.Мамонтова, В.Чечвянського) (1964 рік), «Усмiшки України» (1965 рік), «Думи мої, думи мої» (До 175-рiччя Т.Шевченка, 1989 рік), «Вишневi усмiшки» (1990 рік), що були чи не єдиним виявом українського культурного життя у Владивостоцi на той час, а також концерти з творiв росiйських, японських, якутських авторiв. Декламатор вищої квалiфiкацii - в 1985 році йому присвоєно категорiю майстра художнього слова. А. Мамонтов здійснив суттєвий внесок у розвиток культури та мистецтва Далекого Сходу. Автор багатьох праць з iсторiї та теорiї театрального мистецтва, зокрема книжок «Поэтический театр» (Владивосток, 1976 рік), «Поэтическое представление (проблемы и практика жанра)» (Владивосток, 1986 рік), «Аборигены и варяги» - в рукопису у видавництвi, мемуарiв «Прощальный ужин на Озёрских островах» (в рукопису), п’єс «Игра в жмурки» та «Растяпа» (1979 рік, спiльно з Б.Хмельницьким), театральних рецензiй.
У 1989 році А. Мамонтов став членом Товариства української мови iм. Т.Шевченка у Києвi. Це товариство, членом якого я був з 1988 року й познайомило нас. Вперше я дізнався про Альберта Яковича в 1989 році під час відвідин Києва. Проте, в силу різних обставин, познайомитись особисто ми змогли лише наприкінці 1990 року, коли я звернувся до А. Мамонтова з пропозицію організувати українське товариство у Владивостоці. Після кількох зустрічей ми домовилися скликати установчі збори на початку 1991 року. 27.01. 1991 року на установчих зборах Товариства української культури Приморського краю А. Мамонтова було обрано заступником голови товариства. 6 серпня 1999 року Альберта Яковича Мамонтова не стало.

Мамонтов Алексей Матвеевич 1905

Мамонтов Алексей Матвеевич, 1905, г. Бобров Воронежской области, русский. Строительная база Нефтепроводстроя, автомеханик; г. Мурманск, прописан по месту работы. Арестован 22.04.37, ст. 58-7-10-11 УК. Осужден 28.11.37. Ленинградским областным судом, 10 лет ИТЛ. Реабилитирован 20.09.89 Прокуратурой Мурманской области.

МАМОНТОВ АНАТОЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ

МАМОНТОВ АНАТОЛИЙ ВАСИЛЬЕВИЧ Родился
7 апреля 1937 в д. Каменное Завьяловского района Удмуртской АССР. Окончил
Казанскую государственную консерваторию. В 1960 хормейстер, позже художественный
руководитель Академического ансамбля песни и танцев Удмуртской Республики
"Италмас", Народный артист России и Удмуртии.

МАМОНТОВ АНДРЕЙ ПЕТРОВИЧ

МАМОНТОВ
АНДРЕЙ ПЕТРОВИЧ 1838 г. с. Пахотный Угол, Тамбовская губерния, Тамбовский уезд, Пахотноугловская волость.
Переселился с семьей во второй половине 19 в. в Томскую губернию, с. Черемновское, Шадринская волость, Барнаульский уезд.

сообщение от 4 сентября 2010

МАМОНТОВ АРИСТАРХ ИВАНОВИЧ

МАМОНТОВ
АРИСТАРХ Управлял откупом в г. Мосальске Калужской
губернии. Воспитывал сыновей умершего рано брата .

МАМОНТОВ ВАСИЛИЙ НИКОЛАЕВИЧ,

МАМОНТОВ ВАСИЛИЙ НИКОЛАЕВИЧ, 65
лет, сенатор, тайный советник. Жена Мамонтова Александра Николаевна, 49
лет. В период с октября 1914-го по декабрь 1916 встречались с Григорием
Распутиным.

МАМОНТОВ ВЛАДИМИР КОНСТАНТИНОВИЧ

МАМОНТОВ ВЛАДИМИР КОНСТАНТИНОВИЧ
Родился 21 декабря 1952 в г. Владивостоке. Окончил Дальневосточный государственный
университет. В 1997-1998 первый заместитель главного редактора, затем главный
редактор газеты "Комсомольская правда". Сын